Терпіти не можу приїзди свекрухи. Вона ж у нас пані-заробітчанка. Вже навіть діти, як чують фразу “бабуся приїде” – то вдають, що хворі, погано почуваються чи вигадують інші відмовки. Адже те, що творить вдома свекруха вже ні в які рамки не лізе. Я, звісно, все розумію. Але це перейшло межі адекватності. Невже заробітки на неї так негативно впливають?!

Терпіти не можу приїзди свекрухи. Вона ж у нас пані-заробітчанка, має свої заскоки. Вже навіть діти, як чують фразу “бабуся приїде” – то вдають, що хворі, погано почуваються чи вигадують інші відмовки.

Адже в Марії Петрівни через ті заробітки вже корона на голові з’явилася, аж до неба. Поїхала свекруха в Іспанію не так давно, тільки 3 роки тому. Її звільнили з виробництва, а потім знайти якусь роботу тут, в містечку, було важко. Ніхто її не хотів брати через вік.

Тому вона вже почала шукати оголошення про роботу закордоном. А в Іспанії працювала якась її сестра чи родичка. Зібрала речі, зробила документи та швиденько подалася у Валенсію. Ключі від квартири нам віддала, аби час від часу заходили та підливали вазони.

І от відколи свекруха на заробітках, то такою панянкою зробилася! Навіть не пані, а справжня королева! Ви не подумайте, що там вона знайшла якогось багатого кавалера. Працює покоївкою в готелі, бо це курортне місто і багато туристів цілий рік. Щоразу, як приїздить, то вихваляється грошима:

– От купила собі новий телефон та сукню. А ще привезла делікатеси. Там куштувала в одному ресторані пасту з креветками та кальмарами.

Нам свекруха ні копійки не давала. Хоча ми з чоловіком добре заробляємо. Я працюю помічником директора у банку, Олег – головний інженер на будівництві.

Тільки пані Марія рівняла нас під плінтус:

– Ну що, важко працювати? Туди-сюди бігаєш, працюєш з тими паперами до ночі. І заробляє набагато менше, ніж я.

– Зате мені подобається ця робота. І я вдома, біля дітей.

– Робота має гроші приносити, а не задоволення. Ну глянь, ти навіть не виглядаєш. як якась красива жінка.

Це мене взагалі добило. Так, може в мене нема якоїсь красивої сукні чи дуже дорогої сумочки або ж брендової косметики Зате виглядаю охайно, на свій вік. Роблю манікюр, ходжу в салон краси. Ну і ще половину зарплати йде на дітей – спортивні тренування, гуртки, танці, а ще одяг та іграшки. Окрім того, у нас машина в кредиті, залишилося пару місяців виплачувати борг.

Я мама і повинна піклуватися про дітей. Тому не хочу витрачати гроші на якісь дурнички та брати приклад зі свекрухи. Хоча пані Марія поїхала на заробітки, аби мати якісь гроші на спокійну старість. Але хіба косметика, сукні, туфлі та сумочки – це якраз і є та сама “спокійна старість”?

Так от, влітку на Спаса свекруха приїхала у гості. Звісно, онукам ні шоколадки, ні гостинці, ні мандаринів чи інших фруктиків – нічого. Але якось я не встигала приїхати вчасно з роботи, Олег був у відрядження. А треба було забрати старшого сина Матвія з тренування та завезти до лікаря. Син поки міста не знає та боїться сам у маршрутках їздити. Тому попросила пані Марію допомогти.

– Добре, 500 гривень.

– Що 500 гривень? Не переживайте, то моя кума стоматолог, я потім сама гроші їй віддам.

– Та не стоматологу, а мені!

– Тобто вам? За що?

– Як за що? За допомогу. Я не збираюся безкоштовно працювати бабусею.

Я скинула 500 гривень свекрусі. Але думала, що вона так пожартувала та поверне кошти. І ще через декілька днів онуки пішли до бабусі в гості. Я сподівалася, що пані Марія у парк з ними піде чи кудись на дитячий майданчик. Але діти весь час сиділи вдома та дивилися мультики:

– Бабуся казала, що раз ми хочемо свіжим повітрям подихати – то можемо вийти на балкон. Або ж вікно відкрити.

– Ну дуже цікаво. А що ще вона робила? Щось на вечерю готувала?

– Ми хотіли їсти. То вона просто сказала, аби ми самі зробили чай та бутерброд.

– Може бабуся була зайнята?

– Вона з сусідкою по телефоні говорила, а потім дивилася серіал.

Це мене дуже роздратувало. Ну яка нормальна бабуся буде онуків голодом морити? Тому вирішила одразу зателефонувати свекрусі:

– А що я твоїх проглотів маю безкоштовно кормити? Дала би мені гроші, пішла в магазин та купила продукти.

– У вас холодильник від тих іспанських консерв та фруктів не зачиняється. А ви хочете ще оремо продукти для онуків купувати?

– Я сама на то заробила, ти мої гроші не рахуй!

Ох, я так рознервувалася, що почала матюкати свекруху просто на очах у дітей. Потім взяла та й заблокувала її номер телефону. То вже геть на тих заробітках совість втратила. Так, я розумію, що гроші зараз всім потрібні. Але ставити їх вище за рідних онуків? То така вона чудова бабуся?

Але на заробітках довго не попрацюєш. Вона і так захоче повернутися в Україну. Тому я сказала чоловікові, аби мама від нас на старості років не чекала. Раз така пані багата, то буде сама собі оплачувати доглядальницю!