Моя мама живе в нас, ми забрали її рік тому із села. Я думала буде краще, коли вона буде жити з нами. А зараз все так ускладнилося

Моя мама живе в нас, ми забрали її рік тому із села. Я думала буде краще, коли вона буде жити з ними. А зараз все так ускладнилося.

Я дуже довго хотіла забрати маму до себе додому. Вона далеко живе від нас, дорога до неї забирала дуже багато часу і сил. Мама завжди казала що приїде, але це були тільки обіцянки. Тепер вона почала багато забувати. Ми почали хвилюватись за неї і в такому стані покинути її я не можу. Я порадилася із чоловіком і вирішила їхати по маму.

Приїхали, мама змогла сама зібрати свої речі. Вона взяла дуже мало речей халат, рушничок і христини. Тепер я відчула, що з мамою стало тяжко. Я кожного дня маю повторювати їй елементарні речі і повчати як дитину, нагадувати що їй не можна їсти. Завжди згадую ті дні коли я була маленька, а мама була молода і її теплі, ніжні руки. Вона завжди була поруч.

Я часто обіймаю маму, довго обціловую та говоримо разом, та на жаль вона це все забуває.А я не забуду наші обійми. Мама хоче, щоб я була завжди  нею і я буду, як колись в дитинстві тримати її за руку.

Джерело:bbcccnn.org