Моїй бабусі вже під 70-ть і вона має одне залізне правило – не спілкуватися з родичами. От взагалі, ні на свята, ні просто так, навіть заблокувала їх номери телефонів. Я спершу думала, що вони колись давним-давно посварилися і тому так ворогую. Але коли почула бабусину розповідь та дізналася правду – зрозуміла, що вона все зробила правильно

З роками в минуле відходить і те жагуче бажання змін та пригод. Ми стаємо дедалі кволішими, тож про юнацький максималізм точно можна забути. А зі старістю взагалі приходить потреба спокою, розміреності та щастя. До того ж ми починаємо розуміти, що часу залишається не так багато, тож встигнути треба якнайбільше, згаявши якнайменше годин та сил.

Ми не будемо заперечувати, що й у старості людині потрібне спілкування. Ще й яке! Тепер все менше хочеться експериментувати та накопичувати досвід і все більше хочеться ділитися ним з іншими. Так би мовити, передаємо отриманні за життя знання.

Спілкування з рідними і справді стає неабиякою розрадою для стареньких, але нерідко виникають конфлікти інтересів, адже все ґрунтується на зіткненні двох епох. Нам не дано зрозуміти молодь, а молоді – нас. Інколи можна дійти компромісу, але нерідко жодна зі сторін поступатися не хоче.

Ось так з часом старі люди і взагалі потроху припиняють потребувати зайвого спілкування. Ні, вони не страждають від самотності, просто відгороджуються від поглядів, що суперечать їхнім. Тож їм стає комфортно в тиші та спокої. Хіба ваші бабусі з дідусями ніколи не бідкалися, як від усього втомилися і хотіли б просто спокійної старості? Так ось саме це прагнення і змушує їх віддалитися від шуму та метушні буденного життя, яким воно є для нас.

Тож отримуємо такий результат: пенсіонери спілкуються з близькими та родичами, але дещо скутіше, ніж раніше. Тепер вони відбудовують власний простір, який нікому не дозволяють порушувати.

Один видатний письменник якось сказав, що мудрій людині у похилому віці спілкування буде менш необхідним. Це дозволяє не перенасичуватися чужими думками та поглядами і допомагає цінувати кожну мить, проведену з рідними.

Самотність у старості не є чимось дивним чи неправильним. Людина вчиться прощатися з цим світом. Це природний процес.

Втім, психологи все одно рекомендують висловлювати свої проблеми та тривоги іншим, незалежно від віку чи статі. Це допоможе не перевантажувати мозок думками й завжди залишатися у позитивному настрої.

А яку дивну поведінку за людьми похилого віку помічали ви?