Після смерті! Дочка в ауті: таємниця Звягільського – дізналась вся країна! Немислимо: ніхто не знав
“Юхим Звягільський на смертному одрі міг бути спокійним за свою родину. Його онука вже багато років є громадянкою Швейцарії та живе в елітному районі Женеви у дорогій віллі. А правнуки та інші нащадки взагалі будуть корінними швейцарцями і напевно навіть не знатимуть ні української, ні російської мови. Грошей їм вистачить на безбідне життя кількох поколінь”, – про це пише Денис Казанський.
Він також додає, що:
“Ось так донецький політик, який все життя просував проросійський порядок денний, стояв біля витоків проросійської Партії регіонів, виступав за інтеграцію до Митного союзу, своїх близьких інтегрував зовсім в іншому напрямку. Як, власне, та інші регіонали. Гроші, зароблені на донецькому вугіллі та корупційних схемах, вивозили зовсім не до Росії. І вілли купували не на Валдаї, а в приємніших місцях”.
У далекому 2014 році Лещенко зазначав, що Звягільський був тим, хто: «голосував за диктаторські закони 16 січня, бізнес-партнер Януковича, директор шахти, яка стала «чорною діркою» для українського бюджету, на правах найстарішого зачитуватиме з трибуни парламенту присягу для решти всіх нардепів. Це буде вже восьме депутатське скликання Звягільського. Він – абсолютний рекордсмен за термінами перебування у Раді – починаючи з 1990-го. Щоправда, понад два роки він не ходив на засідання, бо ховався від кримінального переслідування в Ізраїлі».
Тоді також Володимир Вечерко (зять Звягільського) розповів про те, що його донька виїхала до Швейцарії, під час Майдану. При цьому він сказав, що Вікторія Вечерко має громадянство як України, так і Швейцарії. Згідно з реєстраційними документами, у права власності на будинок та ділянку Вікторія Вечерко вступила восени 2010 року. Площа майна становить 2484 квадратних метрів.
Нагадаємо, Юхим Звягільський помер у лікарні 6-го листопада. Він був українським політиком та одиним із засновників та керівників політичного й бізнесового “донецького клану”.
А ще він був єдиним в історії незалежної України депутатом Верховної Ради усіх вісьмох скликань – із 1990 по 2019 рік. До парламенту 9 скликання він вже не балотувався.
Про його смерть повідомила у фейсбуці його адвокатка Тетяна Зелькіна, а також агентство “Інтерфакс-Україна”.
Зазначається, що причиною смерті стали ускладнення від перенесеного ковіду.
Багато років Звягільський був одним із найвпливовіших людей Донеччини і навіть керував урядом України.
Саме Донбас визначав політичний і економічний курс країни, адже до конфлікту на сході України кількість виборців тут була найбільша у порівнянні із іншими регіонами, а промисловий потенціал був одним із найпотужніших в Україні.
Значна частина життя Юхима Звягільського пов’язана із шахтою імені Засядька, якою він почав керувати у 1979 році. Змінювалася лише назва його посади, оскільки як депутат він не міг бути її директором.
Звягільський створював банки, агропромислові підприємства, був акціонером газовидобувної компанії. У 2015 році журнал “Фокус” поставив прізвище Звягільського на 80 місце у топ-200 найбагатших людей України зі статками майже 173 млн доларів.
Політичний досвід Звягільського – це заснування Партії регіонів, яка із партії “донецьких” перетворилася на всеукраїнську і спромоглася взяти владу в Україні.
Його іменем у Донецьку ще за життя назвали одну із вулиць, він був людиною, яка багато років і як директор шахти, і як мер міста “вирішувала проблеми” – і бізнесу, і пересічних донеччан.
До слова, незважаючи на все, Юхим Звягільський став ворогом для керівників сепаратистів через свою позицію стосовно самопроголошеної “республіки”. Він не підтримував “ДНР” і сподівався, що санкції Заходу проти Росії дозволять повернути Донбас.
“Не жити з надіями на краще, тоді і жити – яка мета?”, – казав він в інтерв’ю “Левому берегу”. На запитання, на що саме він сподівається, відповів: “На здоровий глузд Путіна. І на міжнародну підтримку. Санкції добре спрацьовують”.
Політики “ДНР” називали його “бандерівцем” і “зрадником” і навіть хотіли перейменувати вулицю, названу на його честь у Донецьку, на ім’я одного із загиблих бойовиків.