Їхав з Монастириська до Тернополя, бачу біля заправки «ОККО» в Монастириську голосує солдат з рюкзаком…
Володимир Реплянчук
Сьогодні в мене був яскравий, і трохи сумний день.
Їхав з Монастириська до Тернополя, бачу біля заправки «ОККО» в Монастириську голосує солдат з рюкзаком.
Спочатку подумав що то хтось з наших воєнкомівських, зупинився, ні дивлюсь взагалі не місцевий воїн.
Питає чи візьму до Тернополя.
Кажу візьму, якщо не проти заїхати по дорозі ще в Бучач.
Закинув воїн рюкзак на задній диван а сам на переднє.
І тут я помітив що щось не те, нога ліва в коліні майже не згинається, та й залізти в авто для нього було трохи важко.
Ну упакувались, рушили.
Познайомились, Костя, сам з Криму, на війні від початку, а їде Костя автостопом, УВАГА, з ГОСПІТАЛЮ, зі Львова!
І знаєте куди?
В МАРІУПОЛЬ!
І грошей на дорогу йому МО не дало! Сказали що «начіслєнія єщьо нєбило, добірайся как єсть»!….
Щоб боєць, після госпіталю, без грошей, автостопом, на восьмому році війни добирався в бригаду — це лютий блять піздєц!
Костя не сильно про себе розповідав, а я не став тягнути з нього жили.
Але дещо таки дізнався.
Батько і брат загинули на війні, він не жонатий, дітей нема.
Все життя залишилось в Криму до війни. В Маріку знімає кімнату.
Я навіть не розпитав що за поранення були.
Зрозумів тільки що проблеми з хребтом, лівою ногою, і крім того є проблеми з судинами, тромбоз.
А ще Костя досить добре розмовляє українською, і навіть підспівував українських пісень що в машині грали (Меч Арея, Гімн нової української армії, Подай зброю і т.д.).
Службу залишати не планує, каже, що йому нема куди йти з війни, Крим для нього закритий, а на контрольованій території він всюди приїжджий.
Хіба ВЛК його спише, на яку він і їде в Марік. Але то навряд.
Женитись не хоче!
Але я кажу — від долі не втечеш!
Кажу а як щодо реабілітації?
Каже, куди там, мені б спочатку долікуватись, та й борги віддати, бо госпіталь також викачав, багато чого довелось купляти самому. А реабілітація не світить — то дуже дорого.
І скільки то, хоч прикидав?
Ну каже, якщо по нормальному і без фанатизму, але щоб був толк, то десь біля 45-50 тисяч гривень.
Довіз я його до виїзду з Тернополя в бік Кременця.
Йому далі на Дубно-Київ-Марік.
Я мав з собою дві з копійками, дві віддав йому, щоб хоч міг доїхати якщо без грошей не візьмуть.
А він очі круглі зробив і каже, в мене сьогодні такий резонансний день, їхав з Франківська, став шофер з Дріпропертовської обл. (Кривий Ріг — прівєт), я, сів, тільки рушили, а він відразу ціну назвав, а як почув що без грошей — висадив відразу на узбіччі. А тут каже от як!
Поясню, для немісцевих: то щоб ви розуміли, криворожскіє пацани з Буковеля їхали…
Хуйня пацани, карма — сука мстива!
А тобі Костя, здоров’я міцного, під кулі не лізь, дякую що тримаєш небо над Україною!
А про твою реабілітацію ми ще поговоримо. Обов’язково!
Сергій Савка (укртві)