Увійшовши в своє нове житло жінка пройшла на кухню і поставила чайник. Раптом вона почула якісь стогони. Спочатку Ніна подумала, що це звук чайника, але коли вона вимкнула його, стогони не вщухли. Дівчина пройшла в далеку кімнату і заверещала
Ніна давно мріяла перебратися з своєї глушини до столиці. Нехай не в центр, де захмарні ціни на квартири, а на околицю. Головне, що тут більше можливостей. Принаймні вона так вважала. Звернулася в недороге агентство і разом з ріелтором стала їздити по околицях і розглядати варіанти.
Зупинилися на двох двокімнатних квартирах, одна з яких була більш привабливою за ціною. Правда за якістю була набагато гірше. Але Ніна ремонту не боялася. Швидко оглянувши квартиру вона вирішила зупинитися саме на ній. Господиня немов поспішала збути житло – навіть для такого стану квартира коштувала на подив дешево. Швидко підписавши всі документи, отримавши належну готівку, вона нашвидку сунула Ніні ключі і відчалила в невідомому напрямку.
Ніні особливо збирати було нічого, тому в квартиру вона вирішила заселитися сьогодні ж. Увійшовши в своє нове житло жінка пройшла на кухню і поставила чайник. Раптом вона почула якісь стогони. Спочатку Ніна подумала, що це звук чайника, але коли вона вимкнула його, стогони не вщухли. Дівчина пройшла в далеку кімнату і заверещала. На ліжку лежало істота чоловічої статі, обтягнуте шкірою як скелет.
“Пити,” – сказало істота. Тремтячими руками чоловік випив півсклянки води і запитав: “А де Катя?”
Катею звали колишню власницю квартири. З плутаних пояснень Петра (лежачого звали саме так) Ніна зрозуміла, що Катя була його дружиною. Рік тому на будівництві він впав з даху, пошкодив спину і з тих пір не ходить. Ніна здивувалася – вона чітко пам’ятала, що в квартирі ніхто не був прописаний.
Як потім з’ясувалося – все було до простого банально. Господині квартири просто набридло доглядати за хворим чоловіком, вона за гроші виписала його з квартири, заочно розлучилася і умотала в невідомому напрямку. Що було робити далі Ніна не розуміла. Вона знала тільки одне – вигнати хворого вона не зможе.
Вона найняла доглядальницю Петру, доглядала за ним і сама. Через кілька місяців він помітно поправився і набув вигляду нормальної людини. Ніна впросила знайомого хірурга подивитися Петра. Той поставив вердикт – ходити буде, але при належному догляді та лікуванні.
І тут жінка не відмовилася від сусіда по квартирі. На відкладені на ремонт гроші купила дорогі ліки. А через півроку Петро своїми ногами (правда ще з тростиною) вийшов у двір зустрічати Ніну з роботи. Він обійняв її і поцілував. А вона і не пручалася.
Джерело:merezha.co