Марії в село зателефонували син з невісткою, Оксана дуже просила, щоб свекруха приїхала до них. Марія поспіхом спакувала речі і, першим ранковим автобусом, поспішила до сина. Коли Марія переступила поріг квартири, її з посмішкою зустріла невістка.

Марія поспіхом пакувала сумки, брала лише найнеобхідніші речі, але й їх виявилося забагато, адже збиралася до сина не на пару днів. Марія їхала на прохання дітей, допомогти з дитиною. Невістка хотіла вийти на роботу, а дитина залишалася без догляду. Жінкою вона була доброю, відмовляти не вміла, внучку дуже любила, та й не хотіла, щоб образилася невістка, от і збиралася в далеку дорогу.

Оксана зустріла свекруху з посмішкою. Розпакувала продукти та гостинці, які старенька привезла з собою. Попили на кухні чаю, і невістка повела Марію, показати, де тій потрібно скласти речі, та де свекруха буде спати. Вона завела Марію в комірчину. В кутку там стояла розкладачка. Вона стояла там в розкладеному вигляді і гостинно чекала бабусю. Клітка два на півтора, квітчасте місце для сну старенької зі складеним комплектом білизни. На дверях в коморі було два гачки.

– Дмитро приробив, щоб ви одяг могли вішати, – похвалилася Оксана, посміхаючись свекрусі. – А розкладачку у сестри попросила – на ній раніше син її чоловіка від першого шлюбу спав, коли в гості приїжджав. Тепер ось – ви приїхали.

– А можна її хоча б в дитячу кімнату переставити? Або в вітальню? – обвела рукою трикімнатну квартира Марія.

– В інтер’єр вона не впишеться! А сюди як раз влізла. Нічого й переставляти не прийшлося.Чай?

– Ні дякую. Оксано, ти мене вибач, звичайно, але я не буду спати в коморі на цій розкладачці, я зі своєю спиною й на ліжку спати нормально не можу.

– Більше ніде, – стиснула губи невістка.

– Тоді прошу, дитино, мене вибачити, нічим не можу вам допомогти. Оксано, мені б з онучкою хоч привітатися, гостинці їй передам, які привезла, та поїду спокійно додому.

– Спить вона, не треба до неї ходити, розбудіть ще дитину, – заперечила Оксана.

Марія взяла сумку і пішла до виходу.

– Навіщо взагалі було приїжджати? – голосно сказала у спину Оксана.

Голодна Марія сиділа на вокзалі більше трьох годин, автобуси в село дуже рідко ходять. Постійно телефонувала Дмитрові, але син не брав телефон. Хоча знав, що мати повинна була приїхати – на пару невісткою її вмовляли.

Оксана дуже хотіла вийти на роботу, до садка ще далеко. Ось і бабуся стала в нагоді.

Марії на мить навіть стало страшно: чим би діти її годували?

Марія чужій людині в коморі ніколи й не постелила б! Ще й на дитячій розкладачці. Якби ще вона без попередження приїхала. Але ж чекали діти її! І вмовляли! Обоє, не лише син. Послухалася. А їй – розкладачку і два гачка.

Син зателефонував коли мати вже сіла в автобус.

– Мамо, а що тебе не влаштувало? Хіба так робиться? Ви ж доросла людина. Оксана в понеділок на роботу вийти повинна, а ти так з нами вчинила. Ну спасибі, мамо! Совісті у тебе немає зовсім!

– Це вам спасибі, діти, вшанували рідну матір. Самі в коморах на розкладачках спіть! – образилася Марія на слова сина.

– Ти твереза, мамо? Які комори? Які розкладачки?

Марія розповіла синові про зустріч і гостинність своєї невістки Оксани. Розповіла про запропоноване спальне місце, яке її дуже образило.

– Виявляється, мамо, правду Оксана говорила, що ти до нас геть нетвереза приїхала! Хіба тобі можна дитину малесеньку доручити! Вона для тебе диван в вітальні розклала, шафу звільнила. А ти якщо не хотіла сидіти з онукою – відразу б відмовилася! Навіщо придумувати? З такою матір’ю і ворогів не треба! Бувай, мамо!

Син поклав телефон. А у Марії сльози самі покотилися по обличчю. Стан після дзвінка не описати словами. Біль, розчарування, образа, злість.

Марія вирішила набрати невістку Оксану. Зателефонувала і просила, щоб вона сказала правду Дмитрові.

– Ви про що? Яку правду? Вам не соромно у вашому віці наклепи на мене зводити? Ви самі поїхали! Не хочу звинувачувати, але вам би поменше пити, не молоді вже! А дитину тепер ми вам точно не доручимо! – заявила вона і кинула телефон.

Марія геть заклякла. Не встигла відійти від слів невістки, як їй зателефонував син Дмитро:

– Мамо, ось Оксана мені скинула фотографії з дому. Знаєш, що я на них бачу? У вітальні застелений великий диван і порожню шафу! Фото комори у мене теж є, там лежать старі речі і моя зимова гума. А ті гачки на дверях, про які ти мені говорила і в помині немає! Переставай пити! – нагримав син на Марію.

І тут до Марії дійшло відразу, що не хотіла невістка, щоб свекруха постійно у них жила. Навіщо тоді звала і запрошувала її до себе в будинок? Перед Дмитром себе хотіла доброю показати?

Марія вирішила дітям більше не телефонувати. Правда її боці, але як довести? Марії і в голову не прийшло фото зробити. Але ж які там фото, у неї старенький телефон, і камери немає.

А нещодавно зателефонувала родичка Марії. Розповідала, що Оксана таки вийшла на роботу. А з онучкою сидить друга бабуся, мати невістки, яка стала жити у дітей. Молодець Оксана, як все справно спланувала: її мама – гарна, а свекруха Марія – ще й п’є. З’їздила Марія до дітей, виручила. А тепер щовечора плаче.

Джерело:smereka-ua.pro