Коли мені пишуть знайомі “патрійоти” з цивілки і жаліються… То мені хочеться просто дистанційно взяти і…
Коли мені пишуть знайомі “патрійоти” з цивілки і жаліються, що мол, ось – у наших мирних містах якісь сволочі-тварі-паскуди мають наглість гуляти із коханими людьми, випивати у закладах, робити зачіски, організовувати вечірки, жити своє життя, і не сидіти 24/7 у скорботі й плакати, то мені хочеться просто дистанційно взяти і “УЇ*БАТИ” таких “мислителів”.
Не знаю, у кого як, але мать його, особисто я страшенно радію, коли знаю, що десь там люди купують свої лавандові лате, п’ють пивко у компанії друзів, кохаються, курять mj, розважаються, коли дівчата вдягають найкращі сукні і йдуть відпочивати зі своїми хлопцями, короче – коли життя триває.
І саме за це я готова скільки потрібно сидіти в грязі, гівні, армійщині, небезпеці, і що там ще доля приготувала в майбутньому на шляхах моєї другої війни.
Бо життя і щастя мають тріумфувати.
Бо ми не маємо віддати русакам нашу радість.
Бо коли я повернусь, то я так само намагатимусь прожити своє життя на повну котушку – і за себе, і за тих страшенно дорогих серцю людей, які вже ніколи цього не зможуть зробити.
P.S. і для поліпшення настрою – додаю кадр з того епохального дня, коли я вирішила, що я безсмертний воєн і каска мені нафіг не потрібна, за що й отримала кармічну піз*дюліну, дуже сильно ує*бавшись головою (двічі) десь на майже неіснуючих фронтових дорогах. Носіть каски, короче, бо буде ай-ай;)
