Нещодавно створили чат у Вайбері, аби обговорити подарунок на День вчителя. І одна мамаша таке запропонувала – я спершу не повірила. Подумала це жарт чи розіграш. Але головне, що більшість батьків підтримує цю ідею. Вже й мені на жалість натиснули. Але я категорично проти такого подарунка!

Моя Софійка цього року пішла в перший клас. Стільки ми всього купили дитині: рюкзак, одяг, канцтовари. А ще на початку року всі скинулись по тисячі на інтерактивну дошку. Ми з Борисом небагато заробляємо. Я швачка, а чоловік автослюсар. Збирати дитину в школу в нас час дуже дорого, а тут ще й постійні збори.

На носі День вчителя і знову переписка в чаті.

– Що будемо купляти Оксані Миронівні? – пише голова батьківського комітету.

Я вже сподівалась, що обійдеться звичайними солодощами і квітами – так зазвичай вчителів вітають. Та в чаті навіть не дочекались якихось актуальних пропозицій, бо вже через хвилину послідувало наступне повідомлення:

– Я думаю, що варто купити ноутбук. Бачила хороший за 50 тисяч. Як розпочнеться дистанційне навчання, стане в пригоді.

– А як не буде дистанційки? – почали запитувати інші батьки.

– Все одно потрібно! Зараз вчителі багато цікавих відео для дітей шукають, на ноутбуці зручніше!

– Ноутбуки має школа купувати, а не батьки! – написала я. – У нас бабуся працює в коледжі, там ноутбуками вчителів забезпечили. І чому це ми маємо робити?

– А яка модель ноутбука? – написав тато одного хлопчика, він програміст. – Чому так дорого?

– Аcer. У мене самої такий, і це не дорого. У нашому класі 18 дітей, по 2800 з кожного, – швидко відписала ініціаторка покупки.

– А чому вона сама собі не купить? У кожного вдома є ноутбук. Це нормально.

– Оксана Миронівна з багатодітної сім’ї, вона ще неодружена і мама у неї хворіє. З інших класів кажуть, як раніше була дистанційка, через телефон заходила.

– А чому не квіти і коробку цукерків? – не вгавала я.

– Та ну це якось примітивно. Ноутбук – потрібна річ, це зараз на часі.

Я не стала пропонувати сервізи, прикраси чи ще щось типу такого. Хай буде, річ актуальна, для школи, але ж не за такі гроші.

– Може, оберемо щось бюджетніше або дешевший варіант?

Більшість батьків уже зійшлися на думці – все-таки ноутбук і саме за таку ціну. Я ж вирішила твердо: скидатись не буду! Це вже якесь божевілля. Надворі 21 століття, а людина сама собі ноутбук купити не може! Хай так, але чому з нашої кишені.

– Ми, як батьки, хочемо, щоб наші діти мали комфортні умови навчання!

– Ага, тільки аби грошей здерти!

– А якби ваша донечка не змогла підключитись до відеоуроку, ви б їй ноутбук не купили? – почали давити на жалість батьки.

– Я б такий не купила. Моєї зарплати ледве вистачає на необхідніше.

Я категорично проти такої покупки. Нехай мене вважають білою вороною. Але маю право на свою думку. А ви як вважаєте?