Близько 17:00, я помітила, що якийсь мужик років 35 тягне хлопчика років 10 до машини. Підібралась ближче і чую…
Довго збиралась з думками, щоб написати про свою вчорашню «пригоду». Але склалось так, що я якомусь дивному чуваку не дала викрасти хлопчика.
Вчора близько 17:00 між зупинками «Райдужний» і ст. Ватутіна на проспекті Шухевича, я помітила, що якийсь мужик років 35 жорстко тягне хлопчика років 10 на вигляд до машини.
Підібралась ближче і чую: «Дядя, відпустіть мене, я вас не знаю».
А той каже: «Заткнись и пошли со мной». Людей в радіусі кількасот метрів не було і часу на витягання телефона, дзвінки в поліцію і таке інше також, бо до машини залишалось кілька метрів. Вона там була одна і пікнув замок.
Але, головне, я чітко зрозуміла, що це викрадення чужої дитини. Тоді я пішла ва-банк. Підбігаю до них, шарпаю малого за рукав так, що навіть той мужик у шоці, і вдаю знервовану маму. Сварю на малого: «Ну скільки можна тікати!? От що мені з тобою робити?! Вдома з тобою поговоримо!».
Оторопілий виродок дивиться на мене і в жаху мчить до машини та тікає, а я просто не встигаю ні сфотографувати його, ні запам’ятати номер. Але це точно був оливковий Ланос.
Малий пояснює, що він був на додатковому у своєї вчительки, заняття з якоїсь причини скасувалось в останній момент, а в нього розрядився телефон і він не попередив маму, щоб прийшла його забрати, і вирішив сам піти додому.
В мене був павербанк, ми увімкнули його телефон і він набрав маму.
Нажахана жінка примчала за хвилин 10 і мало руки мені не почала цілувати.
Того мужика малий реально не знав і він до нього пристав просто серед вулиці. Чому вчителька його самого відпустила, я не додумалась з’ясувати.
Розумію, що якась невідома сила змусила мене вийти на зупинку швидше, пройтись додому пішки, та ще й повернутись трохи назад, щоб пройтися новою частиною парку, яку ще доробляють.
І сама не знаю, як я в той момент не розгубилась і зробила так, як колись моя знайома, яка раніше розповідала мені про подібний випадок. Закликаю всіх бути уважними і небайдужими.