Дорогою на роботу. Це десь 30-40 хвилин. Я зустрів трьох реальних довбнів. Довбень один… (ФОТО)
Я зустрів трьох реальних довбнів. Дорогою на роботу. Це десь 30-40 хвилин.
Довбень один
Дві смуги в один бік на дорозі. Лівою їде швидка. Мигає синім. Сигналить сигналами. Перед швидкою машини чотири. Машини в правій смузі посунулись. Машини з лівої смуги здали вправо. Швидка проїхала. І тут за швидкою понісся довбень. Тобто він вирішив не пропускати всіх тих водіїв, які зупинились, щоб пропустити швидку. Довбень побачив шанс. І всі це бачать.
Всі бачать нахабного довбня. Швидка поїхала і він за нею. На перехресті швидка поїхала на червоне. Довбойоб вирішив зробити такий же маневр. Але не вийшло. Йому перегородила дорогу вантажна газель. Просто виїхала на смугу, з якої щойно з’їхала, щоб пропустити швидку. Довбень вирішив шось з’ясувати з водієм газелі, але йому швидко заткнули рот. І він тихенько поїхав далі.
Довбень два
Час пік. Дві смуги в один бік. Вантажна машина стала на одній зі смуг і почала розвантажувати якісь коробки для якогось магазину. Я не знаю, хто саме тут довбень — чи власник магазину, чи директор, чи завскладу, чи водій машини, чи головний з логістики. Але в час пік зайняти одну смугу і змусити всіх інших об’їжджати — це довбізм. Створити кіломеровий затор, бо «мені так треба» — це довбізм. Змусити тролейбіси, авто, маршрутки, швидкі, поліцію, пожежників їхати 1 кілометр за 10 хвилин — це дикий довбізм.
— Та я ж на трошки. А коли мені розвантажуватись?
— Тоді, коли нема машин! Вночі! Зранку! Пізно ввечері! Піти геть з бізнесу назавжди, бо ти довбень і ти заважаєш усім іншим своїм існуванням!
Довбень три
Заходжу в магазин купити пиріжки. Переді мною стоїть хлопець без маски.
Йому каже продавчиня:
— одягніть маску, будь ласка.
— у мєня нєт маскі.
Так. У тебе немає маски. Всі це бачать. Саме тому продавчиня тобі про маску і сказала. Бо в тебе, довбню, її немає.
Якого милого ти прийшов без маски у місце, яке вже називається «без маски не заходити»? На дверях написано «якщо у вас немає маски не заходьте. Адміністрація». І ти такий заходиш і відбувається найтупіший діалог в історії тупих діалогів:
— у вас немає маски
— у мене немає маски
Потім продавчиня дала йому маску. І він її одяг.
Так от. Зустрів я цих трьох довбнів і вирішив написати про країну довбнів. А потім подумав — стоп. Так я ж зустрів сьогодні крім цих трьох довбнів дуже багато нормальних людей. Не просто багато, а неспівмірно багато. Тобто я за ранок перетнувся ну десь із сотнею людей — магазини, дороги, перехожі — і з них лише троє виявилися довбнями.
Іноді забуваю про те, що нормальних набагато набагато більше. Просто довбні привертають до себе більше уваги. Так само і з коментами у соцмережах.
Дякую вам, країна нормальних людей. Ви надихаєте і (коли видихнути) заспокоюєте.
