“Дуже хочеться вірити, що не дарма”: У Львові на кладовuщі навіть у ночі на м0гuлі військового сuдить молода вдова…

Своїми емоціями від побаченого у Фесбуці поділився знаний журналіст Дмитро Ліховий. “Це виглядає як якесь містичне кіно, але це життя. Тобто смерть. Ні, все-таки життя. Життя вічне, здобуте в бою.

Львів. Личаків. Вечір. 245 могил за огорожею великого кладовища. На могилах і над ними, наче витають душі, – вогники, ліхтарі, гірлянди, гори квітів.

І хрести, прапори, прапори, знову прапори, усміхнені хлопці й дівчата на портретах. 245 – стільки було станом на середину січня. Зараз вочевидь більше. І це не рахуючи тих, хто на самому цвинтарі.

Ми вперше з початку великої війни виїхали кудись західніше Києва – у сумній справі у Львів. І саме нові поховання на Марсовому полі, що по лівий бік від Личаківського цвинтаря, вразили нас найсильніше.

Довгий стрій по вісім могил у “шерензі”. Він уже вперся в кінець поля, тому почали поховання в другій “коробці”, поруч із першою.

Майже щодня по кілька нових насипів – це видно з дат на таблицях. Ховають львів’ян. І тих, хто служив у львівських частинах. І тих, чиї рідні зараз тут живуть.

На фото – солдати й офіцери, чоловіки й дівчата, добровольці й кадрові, старші й зовсім молоді. Герої України.

Медійні, відомі багатьом зі ЗМІ воїни (ось Димид, ось син колишнього командувача НГУ Аллеров, Моісеєнко, ось ще багато знайомих облич, чоловіки подруг із ФБ). І просто солдати, не менш шановані своїми родинами й друзями.