Олена Мозгова : У той вечір я приготувала його улюблену гречку. Він пішов спати, сказавши, що втомився.. А з ранку я почула істеричний крик мами
11 років тому, була така сама спека, як і сьогодні. Весь липень 2010-го я жила в будинку батьків, такого не було давно, я навіть не доказала зараз, з чим було пов’язане те рішенння … можливо моя підсвідомість знала ,що це останні дні та останнє літо разом … Ми говорили, говорили, говорили, розказували Одне одному так багато, Ніби НЕ розмовли все життя …
Я ніколи б собі не пробачила, якби не провела того спекотного липня поруч з ним … У той вечір я приготували його улюблену гречку, саме так, як Він любив, як готувала бабуся і котлетки зі щуки. ВІН пішов спати, сказавши, что втомився і хоче прилягти раніше .. А з ранку я почула істерічний крик мами – «Олена, тато вмирає!»
А далі все, як у найгіршому кошмарі .. мама, яка вітчайдушно намагались його врятувати і відновити дихання і серце, потім швидка з розряду і уколами, крики, плач, істерики …
ВІН помер на моїх руках, я чула, як він видихнув і пішов у кращий Світ … У світ де нема злості, підлості, заздрості, підступності, брехні … з Якими ВІН все життя боровся и з Якими миритися просто не МІГ. Заврта з ранку 11 років як Тато покинув земні обрії ..
З ранку буду на службі у церкві, потім зі священиком и рідними поїдемо до нього на Байкове … привеземо квітів, помолимось … знаю, ВІН прийде и обійме, як колись .. і стану так затишно и спокійно … як колись Помоліться завтра за Миколая і поставте свічку, якщо буде така можлівість.
