Поїхали з чоловіком знайомитись з невісткою, гостинців набрала. А майбутня наречена сина все в унітаз виплеснула

У нас обидві дитини народилися хлопчиками, але зараз це вже дорослі самостійні люди. Старший уже років п’ять, як щасливо одружений, вже сам синів ростить. Живуть недалеко, з дружиною його ладнаємо, не нарадуємося.

Підхід невістки я схвалюю, ми відразу домовилися не скандалити, нема чого за пазухою не тримати.

Всі питання обговорюємо мирно, конфлікти інтересів трапляються, але розмовляємо і вирішуємо по совісті.

Вона старається, я зі свого боку теж, жодного разу серйозних сварок не було. Дрібні ж непорозуміння можна обговорити.

Нещодавно і молодший повідомив про дівчину, і як же я рада була! Тепер дві донечки у мене будуть . Про наречену його я чула давно, вони в одній університетській групі. Вирішили після випускного весілля зіграти, ми з батьком почали готуватися.

Вирішили, треба бути обізнаними вже офіційно, не на бігу, як раніше, мовляв, це однокурсниця Ася, це однокурсниця Вася.

Ні, потрібно поговорити, поспілкуватися, з батьками її побачитися. Запросили нашого Олексія з Катею до нас в гості. Але синок зам’явся, сесія у нього. Сказав, як здадуть все, захистяться, можна і по гостям, а поки вони спати не встигають. Але проговорився, що Катя вже кілька місяців з ним живе, так зручніше.

Ми з батьком переглянулися і поїхали в місто самі. Ще не вистачало, так і дотягнуть, що на весіллі знайомитися будемо, недобре це.

Я набрала своїм студентам гостинців: і картоплі молодої відро, сиру зі сметаною домашніх, щоб ложка стояла. Молока пару банок. Поїхали з цим багатством.

Зустріла нас з чоловіком тільки бабка, у якої вони кімнату знімають, точніше, половину будинку. Бабулька на пенсію виживає, ось і крутиться, благо в будинку місце є. Сказала, молоді мої втекли вже, її попередили, що мати приїде.

Я запитала, де холодильник, потрібно було заховати все, щоб не зіпсувалося. Заодно і бабусю пригостила, на її полиці стояла тільки варена гречка і майже порожня упаковка яєць.

Втім, і полки квартирантів порожні були, я навіть зраділа, що вони запаси попід’їдали. Ось зрадіють!

Розговорилися зі старенькою, я почала курячий супчик варити. Здорово ж, прийдуть, а тут все готово, і обід і вечеря. Навіть пообідали з господинею, вона від душі поласувалась бульйончиком, а як молодій картоплі раділа!

Діти з’явилися на порозі пізно, першою я почула Катю:

– А що за сморід в будинку?

– Кать … – Олексій смикнув її за рукав, – це не сморід. Це маминим супом пахне, смачно.

Я вийшла в коридор, обнялися з сином, а Катя наполегливо так перепитала, чим на весь будинок так несе огидно. Пішла, мовляв, вікна відкривати.

Я їй кажу, гостинців вам навезли, домашнього молочка, курочку …

Катя мовчки взяла каструлю з супом, вилила в унітаз. Туди ж віднесла молоко.

Повідомила, вегетаріанка вона, і від м’ясного духу її нудить. І молоко теж не п’є. А ось картоплю з яйцями і сир погодилася залишити.

Я на сина дивлюся, батько теж в шоці. Син-то великий любитель курячої локшини, та й молока може літр висьорбати. Який ще вегетаріанець?

Весь час, що я у них пробула, Катя не виходила з кімнати. Ми з татом почали збиратися, звичайно. Олексій вийшов нас проводити, посидів в машині.

– Знаєш, синку, не буду лицемірити. Але жити тобі, так що одружуйся, якщо впевнений. Тільки подумай ще не раз …

Поки думає. Чекаємо. І боїмося, адже з такою “бомбою” не знаєш, де рвоне. А якщо ще й дитина буде у неї в зapyчникaх, як з цієї тepopиcткoю домовлятися?