Спускаюся в ліфті. Не доїхавши до першого поверху, ліфт зупиняється… В кабіну заходить монументальна літня дама…
Спускаюся в ліфті. Не доїхавши до першого поверху, ліфт зупиняється — хтось викликав. В кабіну заходить монументальна літня дама з вигадливо укладеною рудою гривою та собачкою в тон зачісці.
— Доброго дня, чи не могли б ви вдягнути маску або викликати інший ліфт, — чемно питаю я.
— Нет, у меня собака, — відповідає дама.
— Це поважна причина, але маску можна вдягнути?
— У меня нет маски.
— Ну то дочекайтеся іншого ліфту — їх три.
— Я не могу ждать.
— Чому?
— У меня собака.
— Тобто ви наражаєте на небезпеку сусідів лише тому, що у вас є собака і немає маски?
— Собака не может ждать.
— Не схоже, що вона аж так поспішає.
— Если вам так надо — выйдите и едьте другим лифтом.
— Ви нормальна?
— Я?
— Так. Щодо собаки я сумнівів не маю.
— А почему вы хамите?!
— Бо вам срати на людей.
Ліфт нарешті приїжджає на перший поверх, дама гортанно буркоче, але виходить. Собачка, ледь пересуваючи лапи, тягнеться за нею.
Як вважаєте, яка імовірність того, що з такою життєвою філософією ця пані користується пакетами для прибирання екскрементів своєї собаки?