Такого в ООН ще не було! Росія отримала удар, звідки не чекала…
Нічого подібного в історії Постійного представництва України при ООН я не пригадую.
Ерзянський лідер, в складі української делегації, виступив в ООН зі звинуваченнями на адресу Москви.
Це сталось на ХХ сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів.
Інязор (головний старійшина) ерзянського народу Сиресь Боляєнь, виступав за квотою України. Його доповідь стала першою промовою на офіційному заході ООН, виголошеною ерзянською мовою. Секретаріат Інязора забезпечував синхронний переклад з ерзянської на англійську.
Виступ транслювався по телебаченню ООН (UN Web TV). За спиною доповідача знаходились два прапори – України та національний прапор ерзян.
Вже з перших речень ерзянський діяч приголомшив російську делегацію: «За останніх 30 років ерзя з мільйонної нації перетворились на невеличку етнічну групу, на межі цілковитого зникнення.
Без війни, без епідемій і примусових депортацій. В схожій ситуації опинились наші сусіди по регіону Ідель-Урал: мокша, удмурти, марі, чуваші, башкири і навіть татари.
Народам Росії заборонено мати власні політичні партії, університети чи навчатися в школах рідною мовою. Тільки танці в національних костюмах. Той, хто бореться за права свого народу – переслідується поліцією як екстреміст чи піддається примусовому психіатричному лікуванню як божевільний».
Головний старійшина ерзян закликав міжнародну спільноту посилити тиск на Російську Федерацію: «Ерзя можуть вижити в пандемію коронавірусу, але не можуть вижити в Російській Федерації. Лише міжнародний тиск на Москву здатен вберегти нас від останньої фази етноциду».
Також Сиресь Боляєнь передав Секретаріату Постійного форуму ООН з питань корінних народів заяву щодо порушення прав корінних народів у Російській Федерації.
У документі звертається увага ООН на політично вмотивоване судове переслідування Татарського громадського центру, громадської організації «Башкорт» та заборону її діяльності. Перераховуються численні судові процеси проти лідерів татарського, інгуського, калмицького, черкеського і бурятського національних рухів.
Окремо наголошується на відсутності прозорого і справедливого розслідування вбивства активіста черкеського молодіжного руху «Адыгэ-Хасэ» Аслана Жукова у 2010 році, інгушського активіста Мусліма Хашагульгова у 2018 р., саамського активіста Євгенія Юшкова у 2020 році; замаху на засновника бурятського правозахисного руху «Эрхэ» Євгенія Хамаганова у 2015 році, викрадення інгушського активіста Рустама Льянова у 2018 році; на застосуванні каральної психіатрії щодо башкирської активістки Рамілі Саїтовії та якутського діяча Алєксандра Габишева у 2020 році.
Важливо, щоб Україна розвивала подібні ініціативи. Не лише «глибоке занепокоєння».
Ми повинні стати голосом і адвокатом тих, хто понесе труну Росії у світле майбутнє.
