Твій татко знову на війні…Ну як загоїти ці рани? Цю біль розлуки, як зламати? Коли не можу пригорнути.
На своїй сторінці в Фейсбук Vitalii Ferrum написав зворушливий вірш…До сліз..
Пішов, коли ще міцно спала,
Не знала навіть, що піду.
Не можу біль я описати,
Це щось подібне на біду.
Ще довго не вернусь до дому,
Ти не зустрінеш у дверях.
Рюкзак не розберем, як завжди,
Загубленим я буду в днях.
Вже не одягнеш мою форму,
І кульки цілі під ногами.
Піаніно вже мовчить…
Ну як загоїти ці рани?
Цю біль розлуки… Як зламати?
Коли не можу пригорнути.
Не чую сміх, не бачу радість,
Я хочу все це повернути!
Єдина, рідна, моя радість,
Твій татко знову на війні…
Ти відпустила, бо не знала,
Та дочекайся, хоч у сні.
Де поряд буду, як і завжди.
Гуляти будемо до ночі.
Де ніжність і любов панує,
Як дивимося очі в очі.
Я повернуся, чуєш, рідна?
Мене вже ти не відпускай.
Та чом пішов туди, маленька,
Ніколи ти не забувай.
За тебе… За твоє майбутнє.
Хоч і не поряд був весь час.
Та вірю, що все буде добре,
В країні, в тебе і у нас.
Джерело:uaword.top