Їду в потяги Херсон – Краматорськ. Купа військових, серед них чоловік 50-ти років… Майже усю ніч він не спав, а коли так почали провалюватися в сон сказав те, від чого ридало ціле купе…. Хлопці, військові, тримайтесь! Читайте…

Їду в потязі Херсон – Краматорськ купа військових, серед них чоловік років 50, майже усю ніч він не спав, а коли засинав було. Хлопці я прикрию, відходьте, лиште мені БК” Звісно це було не тихенько, але ми всі все розуміємо. Далі уривок розмови з дівчиною – його сусідкою “Вона: що, всіх положили? Він: я ще не знаю, наче всіх. Я там повинен був бути, але мене поклали у лікарню з серцем і я на 2 дні затримався. Вона: а куди Ви їдете? Він: Кліщіївка” Все, накрило не тільки мене, а майже усіх дівчат які чули розмову. Після цього виникає питання як люди можуть забуватися що у нас війна? Як можуть не допомагати? Як ставлять ялинки? Як крадуть з бюджету? Нашим хлопцям треба не тільки фінансова підтримка, а і моральна, вони повинні відчувати що ми з ними йдемо пліч о пліч, разом до самої перемоги, ми їх не покидаємо і не покинемо. Автор: Лілія Ярошевська. Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!