Захід України. Маршрутка. Їдуть дві баби… “Св0л0чі, понакрадали! А ту війну нащо зробили? Якби Україна…”
Рівненська область. Захід України.
Маршрутка прямує до центру Дубна. Пасажирами заповнена вщент, в тому числі й стоячими. Їдуть дві баби.
– Сволочі, понакрадали! А ту війну нащо зробили? Якби Україна на Росію не напала, то було б нам добре! І спокій був би! – каже та, що сидить.
– А шо ж ти думаєш: шо їм шкода було того Луганська віддати? Тож наші брати! – погоджується та, що в окулярах.
Я подумала, що мені почулося. Починаю прислухатися і розумію що змовчати не зможу.
Встаю з місця, проштовхуюсь крізь натовп пасажирів. Питаю:
– Перепрошую, а ви в Дубні народились?
– А яке твоє вс**не діло?
– А таке. Скажіть, то хто на кого напав?
– Україна на Росію. Ото майдан зробили і пішли війною! – повторює мені одна з цих двох.
– Ви розумієте що ви говорите?! Я не дозволю вам тут озвучувати ваші сепаратистські думки! Це неповага до армії!
– А нам пох*й армія! Вона наш хліб жере!
Не витримую. Переходжу на крик. Мовляв, через таких в Україні таке й робиться, бо й сама маю відношення до захисту України. Кажу, що нехай вже починають російською говорити, Путіна кликати з військами.
– Треба буде, то й покличемо!
З іншого боку сиділи молодша жіночка, років під 40. Вставляє своє бачення:
– Ти дура малолітня, ти ще життя не бачила і не знаєш за що тут говориш! Рота закрий!
Решта пасажирів підтакували цій трійці. Хтось навіть запропонував силоміць висадити таку розумну мене з маршрутки, мовляв, буду знати тоді як зауваження робити. Вийшла сама, попередньо сфотографувавши моїх опоненток.
От вам і патріотизм. От вам і цінності.
Я не маю що додати. Мені до болю прикро!
З Днем літніх людей, ага!