Зеленський звернувся до України в знакову дату: “Тисячі людей вже ніколи не повернуться до своїх домівок”
Президент України Володимир Зеленський в річницю аварії на Чорнобильській АЕС звернувся до українців в своєму Telegram-каналі, написавши емоційний пост про трагедію, яка сталася 35 років тому.
– Це ВПЛ-2? Що у вас там горить?
– Вибух на головному корпусі! Між 3-м і 4-м блоком …
– А там люди є?
– Так …
– Піднімай весь склад! Всіх, всіх, весь офіцерський корпус піднімай!
– Значить ви виїжджаєте в Прип’ять … Алло?
– Так, так, я чую.
– На атомну станцію виїжджайте, там 3-й і 4-й блок, горить дах!
Ці записи переговорів пожежних диспетчерів в перші миті після вибуху на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року мають в Мережі коротку, але дуже точну назву: “Найстрашніша телефонна розмова ХХ століття”. Напевно, кожен з нас його чув. Напевно, кожен з нас помічав, що, крім звичного виконання професійних інструкцій, в голосах людей є якась незрозуміла тривога. Відчуття, ніби це не просто пожежа.
Не просто горить дах, а сталося щось набагато гірше.
Те, що поки не можна до кінця пояснити і зрозуміти.
Свідченням цього є ще один факт. У повідомленні спецслужб вказувалося, що за станом на 28 квітня рівень радіації на 3-му і 4-му блоках становить 1000-2600 мікрорентген на секунду, а в місті 30-160. У цьому місці документа перший секретар ЦК КПУ В. Щербицький зробив відому примітку: “Що це значить?”
Лише через роки ми зможемо наблизитися до повного розуміння і дати вичерпну відповідь.
Що це означає?
Це тисячі людей, які ніколи не повернуться до своїх домівок.
Пожежні, без належних засобів захисту, фактично голими руками зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух.
Це всього понад 600 000 ліквідаторів аварії, назавжди підірвали своє здоров’я. Це пожежники, лікарі, персонал станції, солдати, шахтарі, вчені, дозиметристи, будівельники і багато інших, хто героїчно зупинив лихо і його подальший розвиток.
Ця радіоактивна хмара, яка накрила майже весь Європейський континент. 11 тонн ядерного палива, яке було викинуто в атмосферу.
Це сумарна активність радіоізотопів в повітрі в 30-40 разів більше, ніж в Хіросімі.
Опромінення, яке, за підрахунками, отримали майже 8,5 мільйона осіб.
Це майже три тисячі українських міст і сіл, які були забруднені радіонуклідами.
Це 52000 кв. км сільськогосподарських земель, на які поширилася дія радіації.
Це майже три доби приховування правди. І перші сухі повідомлення про аварію внизу третьої сторінки поруч з новинами про футбольні матчі.
А найголовніше – це тисячі людських життів і покалічених людських доль.
35 років тому стався вибух на Чорнобильській АЕС.
35 років тому сталася трагедія, яка вважається однією з найбільших техногенних, екологічних і гуманітарних катастроф людства.
Ми до сих пір не можемо стверджувати, що “пережили” її.
Нам досі невідомо, скільки часу знадобиться, щоб на цих землях відродилася максимально повноцінне життя людей і природи.
Ми ще не можемо до кінця усвідомити повний масштаб і всі наслідки цієї катастрофи.
Але ми точно знаємо, що людство не має іншого варіанту, ніж засвоїти цей урок назавжди.
І ми ніколи не забудемо слова, присвячені пам’яті загиблих ліквідаторів аварії на ЧАЕС: “Життя заради життя”.
Вони віддали своє заради нашого.
Вони довели, що життя перемагає.
Життя заради дітей, онуків, правнуків і наступних поколінь.
В Україні.
В Європі.
На планеті Земля.
